?

Log in

No account? Create an account

katerynav


Враження від життя

Подорожі, творчість, саморозвиток


[sticky post]Короткий путівник по блогу
katerynav

Привіт! Мене звати Катерина.

Живу в Києві, хоча родом з невеличкого міста Вознесенська, що на Миколаївщині.
Все моє життя складається з текстів, кадрів, емоцій, танцювальних кроків і рок-ритмів.
Обожнюю мандрувати і дізнаватись нове. Свій досвід подорожей записую до цього мережевого нотатника. Вірю, він зможе надихнути моїх любих читачів на відкриття.

Вмощуйтеся зручно. Попереду багато історій про мандри:

міськими лабіринтами Києва

мальовничими куточками України

та світом за межами нашої Неньки.

Якщо ви плануєте кудись поїхати, буду рада скласти компанію братам по духу. Пишіть в особисті повідомлення ідеї маршруту. Разом веселіше!
Усіх небайдужих, хто зацікавився історіями та хотів би допомогти розвитку блога – також запрошую до бесіди. Давайте бути корисними одне одному, адже підтримка зайвою не буває.

Мої контакти у соцмережах:
Facebook

Рушаймо у мандри!


Про Карпати 2017. Невидане
katerynav

У блозі я ані словом не обмовилася про підкорення Карпат минулого року. А варто було б. Адже це був мій останній «великий похід». Мабуть, більше не наважуся на тижневу авантюру. Хіба похід на 1-2 дні, «налєгкє». Тому що цей, як і перший (Чорногірський хребет), видався (над)складним. 

Пакую речі

Після вдалого другого походу (Мармароський хребет), я задумала ще один маршрут – Свидовець та Горгани. Коли в «Ютубі» дивилася круті відоси про стежки в Горганах, вкриті сіро-зеленим камінням, подумки вже була там. 

І почала збирати рюкзак. Ні, не почала, бо… його в мене немає. 

Read more...Collapse )


Одеські нотатки
katerynav

Опанувала новий вид купання. Приходила на пляж, заходила у воду, плавала і йшла геть. Так один раз на добу) Все це рано вранці о 8.00 або після 19.00. Ще двічі було удень, в спеку, як у всіх нормальних людей. Хоча.. бачила й тих, хто купався у повній темряві: тільки світло ліхтарів на воді. Сама ж у цей час стояла слухала море і потерпала від ненажер-комарів. 

https://instagram.com/p/BkINFqdhLBq

Затока – це широчезна і довжелезна смуга піску. Море – саме для таких як я «любителів» глибини. Звісно, не Скадовськ, але доволі мілко. Вода бірюзова, а небо над нею надвечір – фантастична краса під назвою «Перламутровий захід сонця». 

https://instagram.com/p/BkVZ19JhoIQ

В Одесі три метри – і тобі вже до пояса. Ще два – і ногами дна можна не дістати. Вдень тут вода брудна, а от вранці просто шалена насолода булькатися в ній. Ні тобі піни, ні чиїхось ніг або рук поряд. Кайф. От тільки заходити і виходити ногам боляче о будь-якій порі. Від крихітних уламків мушель і мілкої гострої гальки. Колеги навіть пропонували купатися в гумових капцях. 

Оскільки це було відрядження, в Одесі в оздоровчому центрі «Одесакабель» ми були трохи відірвані від зовнішнього світу. Через брак часу і віддаленості від центру. В Затоці ж (база «Сонячна Позитив») вийшов за ворота – і тебе підхоплює людський потік. Тут і узбекський ресторан, і дівчинка, яка малює хною, і бабуся з черешнями і персиками, і базар із приємним солоним запахом у відділі морепродуктів…

Read more...Collapse )

Громадський транспорт Києва тоді і тепер
katerynav

Моє вікно-прямокутник транслює місто наживо. Як і в студентські роки, тут чути, як торохкотять трамваї та скавучать автосигналізації. Я спостерігаю, як машини швендяють туди-назад. Увечері засвічується прозоре метро, палахкотять ліхтарі та далекі вивіски брендів. Місто зачаровує.

Колись я намріяла тут жити – і тепер маю справу із наслідками. На другий погляд місто виявилося далеким від ідеального. Та заворожує не менше, ніж 10 років тому. Це тут задираєш голову, аби роздивитися ліпнину на будинку кінця 19-го сторіччя. Споглядаєш вид на місто, який відкривається з-за муру фортеці. Гуляєш бруківкою вниз по Андріївському. Купаєшся у бризках фонтанів та дивишся світлове шоу на набережній. 

Метро

Коли розпочалася моя історія в столиці, синій відрізок підземки обривався на «Либідській». 

На другому курсі пари призначили на Володимирській – і я записалася до ранкового руху пінгвінів між станціями «Театральна» і «Золоті Ворота». Лише згодом збагнула, що у вечірні години пік у зворотному напрямку люду ще більше. Нещодавно засніжило, і я нарахувала 9 люстр, які відділяли мене від жаданого ескалатора на червону гілку. Здається, рекорд.

Завжди дивуюся: хто ці люди, які фотографують натовп у київському метрополітені? Папараці зі смартфонами не знають, що їхня сенсація –щоденний біль столиці.

Тролейбуси

У львівському трамваї та миколаївському тролейбусі можна сплатити за допомогою банківської карти, навівши на QR-код на віконному склі. Дивно, що Київ у цьому питанні відстає.

Read more...Collapse )
Tags:

Книги про те, як писати книги
katerynav

Про серіали англійською вже було. (Хоча цей список вже маю чим доповнити). А тепер поговорімо про книжки, які навчають писати. Адже бути блогером – означає бути трохи письменником. Колись казала про себе, що «занимаюсь писаниной». І досі продовжую писати. Тож, щоб надихатися, згадувати, чому вчили в універстеті (а саме – як створювати тексти і їх редагувати), щоб дізнаватися секрети майстрів слова, – я читаю про письменницьку (редакторську, журналістську або копірайтерську) кухню. І раджу вам. 

1. Стівен Кінг «Як писати книги».

2. Джеймс Н. Фрей «Як написати геніальний роман».

3. Нора Галь «Слово живе і мертве».

4. Джозеф Шугерман «Мистецтво створення рекламних послань. Довідник видатного американського копірайтера»

5. Еліна Слободянюк «Настільна книга копірайтера».

6. Рей Бредбері «Дзен у мистецтві написання книг».

7. Девід Огілві «Про рекламу».

8. Веллер М. «Технологія оповідання».

9. Ганапольський М. «Кисло-солодка журналістика».

10. Лайош Егрі «Мистецтво драматургії».

На жаль, подробиць не пам’ятаю, тому ділюся лише назвами книг та іменами авторів. Але більшості з них я поставила високий бал на «Лайвліб», а це означає, що враження коливалися між «добре» та «відмінно».

Наразі читаю «Як писати добре. Класична настанова зі створення нехудожніх текстів» Вільяма Зінсера. Читається книжка, як і попередні, дуже легко. Містить влучні поради. І саме вона надихнула мене на цей допис.

Якщо маєте власні вподобання, будь ласка, порадьте в коментарях.


Як я відкрила для себе бугі-вугі
katerynav

10 місяців тому, у лютому, я вперше прийшла на заняття. Зал знайти не змогла, і вже майже полишила ідею знов іти на танці. Скажу чесно, що взимку ввечері приміщення поблизу залізничного вокзалу видалося занадто похмурим та дещо злякало. Знову обрала хибний коридор. Аж раптом в очі впав вказівник «Елвіс» – і двері, до яких він вів, відчинилися... 

Чесно скажу, що мені навіть соромно. Коли я потім запитувала, чому мої нові знайомі пришли в бугі-вугі, вони відповідали: «Завжди захоплювалася ретро», «Подобається джаз»  чи щось подібне. Я люблю рок, а не джаз. Навіть вважала старомодним любити джаз. Мені просто хотілося танцювати. Це моя потреба. А тепер думаю, що в старомодному немає нічого поганого. У цьому свій шарм. Надягати сукню в «бабусиному» стилі. Тішити серце музикою з середини 20-го століття. Зрештою, опинитися в минулому – це одна з мрій.

Не всі стилі, які я приміряла на себе, мені пасували. Була спроба в контепі, хіп-хопі, боді-балеті, східних танцях. І знову розуміння того, що найкраще танцювати в парі, як тоді, у дитинстві або під час студентства. Про бугі розповів старий добрий партнер із бально-спортивного минулого. У контексті: «Якщо я і повернуся танцювати, то це буде, приміром, бугі-вугі». Я розсміялась йому у відповідь – настільки дивно для мене звучала ця назва у 2014-му. Анічогосінько не знала про цей стиль. І навіть не могла припустити, що саме в його ритмі (степ-степ-тріплстеп) житиму весь 2017-й.

Read more...Collapse )


Вгадаєте, що це за місто?
katerynav

Мене запитали, що я думаю про це містечко. Я відповіла, що це типовий для українського півдня курорт. Що тут не типове (і навіть дуже) – так це пляж. Чому?

І раніше я чула, що дорослій людині у цій місцевості море по коліно у прямому розумінні. І щоб досягти глибини хоча б до поясу, треба йти щонайменше метрів 30.

От що виявилося: звичайний піщаний пляж закінчується бар’єром, за яким вже хлюпає вода. Такий собі бордюр перед морем. Можливо, він потрібний, щоб скоротити відстань. Щоб море відразу починалося із більш-менш відчутної глибини (все ж таки по коліно – це не по щиколотку).

Що ж, переступаємо і йдемо далі.Collapse )


«Італійський цирк» у Києві. Чи варто піти?
katerynav


У Києві гастролює цирк «Кобзов» з новою італійською програмою. 29 жовтня мені випало на власні очі побачити яскраві номери та зануритись у чарівну атмосферу дитинства. Чого чекати від виступу артистів та чи справді цирк – італійський? Фото та враження від перегляду.

Забігаючи наперед скажу, що цирк вартий уваги, навіть якщо з дитинства у вас відраза до клоунів й ви скептично налаштовані до маніпуляцій з колодами карт, зникнення кролів та інших «чар». У програмі фокуси майже відсутні. А клоуни не ставлять собі за мету понівечити вразливу дитячу психіку «у зародку» і поводяться вельми чемно.

Читати повністюCollapse )



Парк Алієва: київський сквер, у якому не можна курити
katerynav


Є у Києві чудове місце, прийшовши куди, ніби потрапляєш в одну із чарівних казок Сходу. Зветься воно парк імені Гейдара Алієва. Парк відкрито на честь 90-річчя азербайджанського лідера, весною 2013 року. Проїждаючи повз цей сквер у міському транспорті або переглядаючи його випадкові світлини у соцмежах, я обіцяла собі: наступного разу обовязково піду.

І от, цей "наступний раз" настав.
Що цікавогоCollapse )


Столичний парк Шевченка перетворився на галерею
katerynav
Столичний парк Шевченка перетворився на галерею з фотографій, головна тема яких - свідоме материнство



Дивитись усі фотоCollapse )